Нещодавно, Олексій Панич написав в своєму Фейсбуці чудову замітку під назвою ЗАХИСТИТИ ДЕМОКРАТІЮ ВІД АРІСТОТЕЛЯ. Ця замітка безумовно абсолютно прекрасна та є вартою вашої уваги, але. Є нюанс. При всій правильності абсолютно всіх тез в цьому пості, В ньому раптом з’являється лише одне слово, яке все перевертає догори дригом. Отже, публікую тут і сам пост Олексія, а також в кінці додам свій коментар до нього.
- 1. Демократія – це добре.
- 2. Арістотель – це добре.
- 3. Тому якщо здається, що Арістотель висловлюється проти демократії, тут має бути щось не так.
Оце простісіньке міркування породило популярний міф про те, що демократію Арістотель насправді схвалював – можна сказати, був “демократом” – проте засуджував “охлократію”, вважаючи її викривленням демократії.(Моя публікація цього посту мотивована також і тим що я також став жертвою цього міфу, бо я дійсно його достатньо багато разів чув, але альтернативи йому до мене не доходило. Що іще раз, і вже вкотре, доводить те що так важливо звертатися до першоджерела. Тому Олексію від мене величезна подяка, що він якраз став тією людиною, яка і донесла до мене цю, альтернативну до поширеної, але насправді таку, яка походить з першоджерела, думку.)
Бо не може ж такого бути, щоби сам Арістотель вважав, ніби демократія – це щось погане!
Кумедно, але оце прагнення “захистити демократію від Арістотеля” проникло навіть в український переклад “Політики” О. Кислюка. У 1266а.1-2 пан Кислюк перекладає “Але в «Законах» сказано, що найкраща форма державного устрою повинна складатися з охлократії (крайньої демократії) і тиранії”, тоді як в оригіналі не згадано жодної “охлократіїї”: “ἐν δὲ τοῖς νόμοις εἴρηται τούτοις ὡς δέον συγκεῖσθαι τὴν ἀρίστην πολιτείαν ἐκ δημοκρατίας καὶ τυραννίδος” (“В “Законах” сказано, що найкраща політея має складатися з демократії і тиранії”).
Тобто український перекладач у своєму прагненні “захистити демократію від Арістотеля” не завагався “виправити” грецького філософа й приписати йому термін (охлократія), який насправді в “Політиці” взагалі не згадано жодного разу (!). )))
Правдою є інше: Арістотель писав про п’ять різновидів демократії (“Політика”, 1291b-1292a), і деякі з них, напевно, можна було би назвати “охлократією” (“владою натовпу”), але він цього не робить.
Власне, і слово ὄχλος в “Політиці” зустрічається лічені рази (здається, лише двічі).
І не охлократія є для Арістотеля викривленням демократії, а демократія є викривленням “політеї”, тобто “нормального” державного ладу, в якому доступ до управління державою заснований на майновому цензі (“Нікомахова етика” 1160а.30-35).
Аби в цьому переконатися, достатньо поглянути на цей фрагмент “Політики”: Ἐπεὶ δ’ ἐν τῇ πρώτῃ μεθόδῳ περὶ τῶν πολιτειῶν διειλόμεθα τρεῖς μὲν τὰς ὀρθὰς πολιτείας, βασιλείαν ἀριστοκρατίαν πολιτείαν, τρεῖς δὲ τὰς τούτων παρεκβάσεις, τυραννίδα μὲν βασιλείας ὀλιγαρχίαν δὲ ἀριστοκρατίας δημοκρατίαν δὲ πολιτείας. (“У нашому попередньому дослідженні політей [тут: форм правління] ми розділили їх на три правильних політеї – царювання, аристократія, [власне] політея, і три відхильних – тиранія від царювання, олігархія від аристократії, демократія від політеї.” – 1289а.26-30, мій переклад).
Те, що Платон був затятим ворогом демократії, здається, всі вже так-сяк “проковтнули”. Але треба додати до цього, що й Арістотель, хоча ставився до демократії спокійніше і вважав її “найменш ницою серед перекручень” (“Нікомахова етика” 1160b.20, переклад В. Ставнюка), аж ніяк не був “демократом”.
Та й як він міг ідеалізувати афінську демократію, знаючи про всі її вибрики? Достатньо згадати історію вигнання Арістіда, прозваного Справедливим, яку розповідає Плутарх у своєму життєписі Арістіда, 7:5–6. Близько 483 р. до н.е. Арістіда піддали остракізму у зв’язку з конфліктом між ним та Фемістоклом. Під час підрахунку остраконів якийсь неписьменний простолюдин підійшов до Арістіда й попросив його написати на остраконі ім’я Арістіда. Здивований Арістід спитав, чим Арістід його скривдив. «Я його навіть не знаю», відказав простолюдин, «але мені набридло, що його скрізь називають Справедливим». Почувши це, Арістід мовчки написав на остраконі власне ім’я й віддав його простолюдину. І його демократичною більшістю голосів відправили у вигнання.
Отак і буває, коли люди отримують право голосу і реалізують його, керуючись найбільш химерними уявленнями про те, за кого/що і чому вони віддають свій голос.
Порівняйте з цим анекдотом Плутарха мотиви обрання президентом Трампа (чи Зеленського), і ви отримаєте гарну споживу для роздумів, чи погоджуватися з Арістотелем в його ставленні до демократії та (на правах альтернативи) до політеї, відхиленням від якої він вважає демократію.
Мій коментар:
Чим же вам не догодив Трамп? Абсолютно все, кожне слово в цьому пості, очевидно правильне, але геть незрозуміло, до чого тут Трамп. Цікаво, як так у вас виходить, з одного боку, дуже вдало та правильно руйнувати хибний стереотип, а з іншого боку, транслювати типовий штамп: «Трамп популіст». Можливо вам, як і всім українцям, які переживають масовий психоз Трампо-ненависті, (Trump derangement syndrome (TDS), Трамп не догодив тим, що на відміну від Обами, Підписав кримську декларацію, та законодавчо закріпив, що Крим це Україна? Можливо вам він не догодив тим, що зняв з України військове ембарго, накладене Обамою, та його віце-президентом Байденом, та став тим, хто вперше почав поставляти Україні озброєння? Чи може тим, що знищив в Сирії підрозділи Вагнерівців? Напевно, що це був найвищий прояв популізму, коли він знищив ІДІЛ.
Але насправді, я абсолютно погоджуюсь із вами з тим, що демократія є найгірше збочення, тому що голос більшості завжди гарантовано буде хибний, та і ще додам до цього що, загальне виборче право було придумане марксистами, та реалізоване вперше в світі в радянському союзі. Саме марксистські, соціалістичні принципи (якими керуються в Демократичній партії Америки, яку вже давно на часі назвати так само, як і фашистську — Соціал-демократичною, та народною партією) побудовані на популізмі, і завжди гарантовано приводять до диктатури.
