Існує практика, використовувати слово «розлучитися», як тотожнє «одружитися вдругий раз». Це некоректне використання цього слова, бо насправді, розлучення, це коли чоловік та жінка – буквально – розлучилися. Тобто живуть окремо. В такому випадку, чоловік не зраджує своїй жінці, не зраджує тій обіцянці, яку він давав встановлюючи з нею шлюбний завіт, що іншої жінки в нього не буде протягом всього життя. Отже, відповідно, порушення заповіді “не чини перелюбу”, немає, бо в нього немає іншої жінки. Відповідно, дзеркально, те саме стосується і жінки.
Розлучення, це дійсно погана ситуація, але вона не є незворотною. Павло пише:
Не я кажу, а Господь, не розлучатися, а хто розлучиться, повинен залишатись так, або примиритися з дружиною своєю.
Тобто допоки не було другої, можливість примирення зі своєю, все ще залишається. Але дійсно, випадків щоби хтось після розлучення, “залишався так”, як пише Павло, майже не існує. За розлученням, майже завжди іде повторний шлюб, або, (що теж часто, а можливо і на частіше за все), перелюб є причиною розлучення.
В будь якому випадку, повторний шлюб – це перелюб. Бо так говорить Господь:
хто одружується вдруге, той чинить перелюб.
“Перелюбник Царства небесного не наслідує”, як пише Іван. А в старому завіті, перелюбник повинен бути забитий камінням. Отже, «пожада народила гріх, а народжений гріх, породив смерть. Таким чином, перелюб = смерть.
Вважається що Старий Завіт був більш жорсткий, а в Новому – благодать(гіперблагодать). Саме по собі це твердження вже є хибним і дуже шкідливим. Насправді, Ісус, в новому Завіті стверджує що, якщо тобі більше дано, то з тебе більше запитується, в тебе більша відповідальність. Якщо в старому Завіті сказано: не чини перелюбу, то в новому сказано: навіть гадки такої не май.
Що стосується даної теми, то в старому Завіті, Мойсей, дозволив законно одружуватись вдруге, але! Навіть за стандартами Старого Завіту, священник що розлучився, не допускався до служіння. А християни в Новому Завіті, всі вважаються священством, кожен віруючий. А отже, ті стандарти які були для священства старого завіту, застосовуються тепер до кожного християнина в новому Завіті. Відповідно, кожен християнин, який знаходиться в стані розлучення, не важливо з того з якої причини, не має нести служіння в церкві. Якщо розлучення не було спричинене перелюбом, то такий християнин має надію на примирення дружиною своєю, та відновлення в служінні.
