Фрейдомарксизм є важливим моментом у розвитку лівої ідеології, оскільки вводить (як і лібералізм) в соціологічну конструкцію індивіда, як найважливішу соціальну фігуру. Цей індивід (на відміну від економічного в лібералізмі чи класового в марксизмі) обґрунтовується сексуально.
Тобто тут ми бачимо серйозну зміну соціологічних пріоритетів лівої ідеології – від жорсткої і догматичної класової боротьби, де вирішальну роль відіграє базис (економічні відносини) та де діють сили класу, а не індивіди, до більш визначеної індивідуалістичної теорії, де в центрі опиняється саме індивід.
І якщо спочатку звільнення індивіду є завданням, паралельним зі звільнення всього робітничого класу, то потім клас витісняється зовсім.
Сексуальність у фрейдомарксизмі ототожнюється з внутрішнім змістом індивіда і ця структура береться за основу, яка поширюється на всю структуру суспільства – всупереч тим соціальним інститутам (сім’я, мораль та ін.), що склалися ще в часи традиційного суспільства і продовжують здійснювати вирішальний вплив на соціальні, правові та політичні інститути індустріального суспільства.
В рамках фрейдомарксизму реалізується теза К. Маркса про принципову важливість закону єдності та боротьби протилежностей, як основного закону суспільного розвитку.
Разом з тим марксистська ідея соціального і політичного розвитку досить суттєво трансформується.
Мова йде про вплив ідей З. Фрейда (позбавлення комплексів, які сковують сексуальний потяг та змушують підкорятися диктатурі розуму), яка приводить фрейдо-марксистів до твердження, що розвиток політичних та правових інститутів зводиться до прагнення домінування в соціально-політичних реаліях сучасного суспільства, яке напряму пов’язано з придушенням людської свободи в сексуально-еротичному контексті.
Г. Маркузе, стверджує, що «сенс капіталістичної експлуатації полягає в обмеженні сексуальних жадань», і закликав до відмови від традиційних цінностей, бунту та революційній боротьбі за «розкріпачення» інстинктів, особливо Еросу.
Подібні «ідеологічні основи» можна прослідкувати вже в творах маркіза де Сада («садизм») та Симони де Бовуар («фемінізм»).
Фактично мова йде про те, що людина визначається як антибіологічна істота, пригнічена суспільством – зокрема його політичними та правовими інститутами.
Але в об’єднанні всіх цих соціально-марксистських та біологізаторсько-фрейдистських інтенціях залишається абсолютно незрозумілим, що є підставою чого – з однієї сторони, політичні та правові інститути є засобом для гноблення людини, і при цьому ж абсолютно не важливо, чим же все-таки є людина – соціальною істотою чи твариною з соціальними ознаками.
Інша сторона фрейдомарксизму сконцентрована на ідеях співвідношення базису та надбудови. В класичному марксизмі базис (економічні відносини) визначає існування і основні принципи реалізації надбудови (право, політика, культура, філософія, ідеологія та ін.).
Для фрейдо-марксистів очевидним є факт того, що надбудова також здійснює фундаментальний вплив на базис, як і базис на неї.
Таким чином, політичні і правові інститути представляються не тільки в якості зовнішнього структурного утворення, який є підставою регламентації людської поведінки, а й на рівні психологічної поведінки, яка реалізується саме через репресивну функцію.
Відповідно фрейдомарксизм розглядає політичні інститути через призму сімейних відносин, проводячи аналогію між образами в сімейних відносин та політичними ролями і функціями.
Тому для них вкрай важливими стає необхідність ліквідації традиційного типу сім’ї, сімейних відносин та практики домашнього виховання, як основи формування авторитарного мислення.
А ліквідація традиційних відносин, норм моралі, сім’ї, статевих ознак, на думку фрейдо-марксистів, має змінити психотип людини та призвести до соціальних трансформацій.
Не дивлячись на те що цей пост від Сергія Чаплигіна вже по розтягували по інших сайтах схожих за тематикою, я вважаю за необхідне також розмістити його і на цьому сайті теологічних заміток філософуючого. І причина для цього така, що я вважаю що вкрай необхідно нам, робити лікбез, тобто ліквідацію безграмотності в цьому питанні, щоби не відбулася ліквідація традиційних відносин, норми моралі, сім’ї статевих ознак, тобто всього того що була створена Богом, коли він створив людину за своїм образом та подобою.
важливо