Залужний опублікував свою статтю на CNN, лівацькому виданні, що може наводити на думку, що війна в Україні це проект демократичної партії, та звинувачує керівництво Зеленського. Але, звинувачення присутні не тільки в бік українського керівництва, а також в бік імпотентності союзників.
Короткий переказ статті Залужного:
– сьогоднішній український Уряд та влада імпотенти, нездатні навіть під загрозою знищення країни працювати компетентно та ефективно по забезпеченню ЗСУ
– здається що союзники імпотенти, вони не готові до будь-якої серйозної війни, частково це так, але до того ж їм по більшості просто пофіг на Україну та цю війну, для них свої проблеми важливіше – і це зрозуміло
– Єдиний шанс вижити для України у 2024 році термінове масове технологічне переозброєння на бойові дрони всіх типів – наземні, повітряні, надводні та підводні та якісне впровадження нових тактик їх застосування. Це можливо зробити за 5 місяців.
Отже, думка про те, що якщо Залужний публікує статтю на лівому виданні, то це означає, що війна в Україні, це спецпроект демократичної партії, можливо все ж таки дещо невілюється звинуваченням в бік союзників, та висловлюванням того, що їх санкції не працюють, їх допомога імпотентна.
Окрім того, варто зазначити, що основний напрям у статті, основний об’єм її змісту направлений на те щоб зробити нарис реального плану дій, який виходить з існуючих даностей, та спрямований на досягнення конкретної цілі.
Друга світова війна завершилася майже 80 років тому, але її спадщина у визначенні стратегічного бачення війни зберігається і донині. Які б значні успіхи не були в галузі авіації, ракетних технологій та космічних активів, наприклад, концепція перемоги залишається незмінною: знищити ворога та захопити чи звільнити територію. І все-таки кожна війна унікальна. І, на мою думку, перед військовим командиром немає більшого виклику, ніж розуміння – вчасно –, як кожна війна формується по-різному.
По-перше, технологічним прогресом, який визначає розвиток зброї та обладнання. По-друге, за політичними умовами вдома та за кордоном та економічним середовищем. Перемога потребує унікальної стратегії та дотримується унікальної логіки. На сьогодні добре відомо, що центральним рушієм цієї війни є розвиток безпілотних систем озброєння. Вони поширюються захоплюючими темпами, і масштаби їх застосування зростають все ширше.
Найважливіше, що саме ці безпілотні системи –, такі як безпілотники – разом з іншими видами передової зброї, забезпечують найкращий спосіб для України уникнути позиційної війни, де ми не володіємо перевагою. Але хоча оволодіння такими технологіями є ключовим, це не єдиний фактор, що впливає на поточну стратегію. Ми повинні боротися зі зменшенням військової підтримки ключових союзників, бореться з власною політичною напругою.
Наші партнери ’ запаси ракет, перехоплювачі протиповітряної оборони та боєприпаси для артилерії виснажуються через інтенсивність бойових дій в Україні, а також через глобальний дефіцит паливних зарядів. Росія, беручи до уваги, як події на Близькому Сході відволікали міжнародну увагу, може намагатися спровокувати подальші конфлікти в інших місцях.
Слабкість міжнародних санкцій означає, що Росія у партнерстві з певними іншими все ще здатна розгорнути свій військово-промисловий комплекс у гонитві за війною виснаження проти нас. Ми повинні визнати значну перевагу, якою користується ворог у мобілізації людських ресурсів, і як це порівнюється з нездатністю державних установ в Україні покращити рівень робочої сили наших збройних сил без використання непопулярних заходів.
Ми повинні боротися зі зменшенням військової підтримки з боку ключових союзників.
Валерій Залужний
Нарешті, ми залишаємось утрудненими недосконалістю регуляторної бази в нашій країні, а також частковою монополізацією оборонної промисловості. Це призводить до вузьких місць виробництва – у боєприпасах, наприклад –, що ще більше поглиблює залежність України від своїх союзників щодо поставок.
Наш бойовий досвід, особливо з 2022 року, унікальний –, але в інтересах перемоги ми повинні постійно знаходити нові шляхи та нові можливості, щоб допомогти нам отримати перевагу перед ворогом. Можливо, пріоритетом номер один є оволодіння цілим арсеналом ( відносно ) дешевими, сучасними та високоефективними, безпілотними транспортними засобами та іншими технологічними засобами.
Вже такі активи дозволяють командирам стежити за ситуацією на полі бою в режимі реального часу, вдень і вночі та в будь-яких погодних умовах. Але не тільки це. Вони надають розвідку в режимі реального часу, що дозволяє регулювати вогонь цілодобово, без паузи –, що дає нам можливість наносити високоточні удари по ворожих цілях у передніх положеннях та глибині.
Коротше кажучи, це означає не менше, ніж оптовий перероблення операцій на полі бою – та відмова від застарілого, стереотипного мислення. Такі операції будуть координуватися та проводитися за єдиною концепцією та планом. Найважливіше, що мета не завжди буде боротися виключно у фокусі. Це може прагнути зменшити економічні можливості противника, або ізолювати, або зносити його. Атака операцій може мати психологічні цілі. Однак, на даний момент пріоритетом залишається покращення ситуації на полі бою.
І тут технологія може похвалитися безсумнівною перевагою над традицією. Пульт дистанційного керування цими активами означає менше солдатів на шкоду, тим самим знижуючи рівень людських втрат. Він пропонує можливість зменшити (хоча, безумовно, не усунути) залежність від важких матеріалів у бойових місіях та загальне ведення бойових дій. І це відкриває можливість нанести раптові масові удари по критичних інфраструктурних об’єктах та комунікаційних вузлах без розгортання дорогих ракет або пілотованих літальних апаратів.
Подальші переваги з часом стануть зрозумілими, хоча, звичайно, ворог весь час буде шукати способи захисту від таких операцій та захоплення чи повернення ініціативи. Отже, оборонні системи теж потребують постійного вдосконалення, як і контрзаходи, спрямовані на використання ворогом нових технологій. Виклик для наших збройних сил не можна недооцінювати.
Це створити абсолютно нову державну систему технологічного переозброєння. Враховуючи все в цей момент, ми вважаємо, що створення такої системи можна було б досягти за п’ять місяців. Наші партнери мають однаковий погляд. Цей час буде витрачено на створення відповідної організаційної структури, заповнення та оснащення посад, забезпечення навчання та підтримки, розбудову підтримуючої інфраструктури та логістики та розробку доктринальної бази.
На закінчення, у 2024 році ми повинні зосередити свої основні зусилля у трьох сферах. Створення системи для забезпечення наших збройних сил високотехнологічними активами. Впровадження нової філософії навчання та ведення війни, яка враховує обмеження активів та їх використання. І оволодіння новими бойовими можливостями якнайшвидше.
Ми вже володіємо можливостями для усунення ворога та забезпечення існування державності. Наша мета повинна бути скористатися моментом –, щоб максимально накопичити новітні бойові можливості, що дозволить нам залучити менше ресурсів для нанесення максимальної шкоди ворогу, припинити агресію та захистити Україну від неї в майбутньому.
