Хто винен у Львівській трагедії? Що слід зробити? Чому необхідно знищити 80% апарату чиновників.

Хто винен у Львівський трагедії, яка відбулась, 4 вересня 2024р? Це жахлива трагедія. Це страшний терористичний акт. А найжахливіше те, що це відбувається систематично і кінця цьому не видно.

Ярослав, львів’янин, який пережив російський ракетний удар по його дому. Йому допомогли вибратися з руїн пожежники. Але, оскільки його родина зникла, він повернувся розгрібати завали, плекаючи марну надію знайти своїх рідних.

Пізніше він дізнається, що його дружина Євгенія, та 3 його доньки — Ярина, Дарина та Емілія — мертві.

Але світ, вже давно не співчуває, і всі вже давно звикли до поганих новин з України, та ставиться до них, як до звичайного новинного шуму. Якщо раніше, коли відбувались подібні речі, зазвичай казали, що ось тепер захід нам так допоможе, передасть нам стільки зброї, що ми вже точно зможемо себе захистити. Ось, вже кількість союзників України зростає, зростає анти Путінська коаліція. Світ обуриться тим, яке зло чинить Путін і зробить з ним теж саме, що зробив з Гітлером. Та ось вже 3-й рік війни, і нічого такого не відбувається. Та навіть більше того, все виглядає так, наче певних ключових осіб, це навіть влаштовує.

Хто в цьому винен? Хто несе відповідальність? Чи дійсно хтось понесе відповідальність, та що потрібно робити? Дійсно виникає купа запитань і давайте у всьому розбиратись, тому що насправді на ці запитання існують відповіді. Дослухай до кінця, і саме в кінці я назву конкретних винуватців, та найпершу необхідну дію, яку потрібно зробити негайно. Отже про все по порядку.

Це очевидно, і всі знають, що в світі є зло, у світі є терористи, розбійники, крадії, грабіжники, і якщо щось з цього відбувається, то по-перше, вина лягає на безпосереднього виконавця, тобто грабіжника чи крадія, а також одразу виникає іще одне запитання, чи були здійснені запобіжні заходи, щоб крадіжка не відбулася, а чи висів замок на дверях?

В Біблії, окрім 10 заповідей, існує іще 613 постанов, і ось наприклад одна з них, де сказано що, якщо в когось є бик, про якого відомо, що він б’ється, і хазяїна попереджали, але він нічого не зробив, і от нарешті, цей бік забодав якусь людину насмерть, то провина за вбивство, лягає на хазяїна цього бика. Написано ще так: кров загиблої людини на голові його. Хазяїн цього бика є відповідальною особою, і він несе відповідальність за те, що цей бик робить, і якщо бик, когось вбив, то його хазяїн отримує статус — вбивця. На його руках, на його голові, кров.

Отже, на кому кров загиблих людей у Львові? В Полтаві, в Харкові, в Кривому розі, в Запоріжжі? Так, Путін терорист. Так, Росія країна терорист, але. Хто є відповідальною особою за зовнішню безпеку України? СБУ, Рада національної безпеки та оборони. А керує всім, верховний Головнокомандувач, президент України, Володимир Зеленський. Саме він є тією відповідальною особою, яка й повинна була, вжити відповідних запобіжних заходів, якіб унеможливили здійснення того чи іншого злочину, особливо коли це стосується зовнішньої безпеки країни, його безпосередніх обов’язків.

Саме він є тією особою, з якої потрібно спитати, яких заходів він вжив, коли наперед було відомо про можливість вторгнення з боку Росії. Коли, як в цій ситуації з биком, багаторазово наперед попереджали про небезпеку, але не зроблено не було нічого. І в такому випадку, хазяїн бика отримує відповідний статус – вбивця. І так само, Володимир Зеленський. Кров жертв трагедії у Львові, на його голові. Кров Ярини, Дарини, Емілії, загиблих дітей, на його голові.

Замість того щоб, займатися безпосередніми обов’язками, Володимир Зеленський та його державний апарат, його чиновники, цей клас правлячої номенклатури, займався великим будівництвом, який в народі називають, і недарма, великим крадівництвом. І це насправді, є коренем всієї проблеми — державний апарат. Чиновник, який, очолюваний президентом, сидить на шиї суспільства, та п’є з нього кров. Чиновник, це ракова пухлина, яка паразитує на тілі того, що є справжньою державою Україна — громадянське суспільство. І ось спосіб, яким чином вони це роблять.

Чиновник, державницький апарат, номенклатура, це такі цікаві істоти, які утворюють з себе певний клас. Вони не є безпосередніми виконавцями жодної дії, і сами по собі, вони безпосередньо нічого не роблять, ніякої користі, а лише тільки роздають обіцянки — безкоштовна медицина, безкоштовна освіта, якісь допомоги від держави, виплати, тощо. В тому числі вони обіцяють побудувати дороги в країні.

Але ж, самі то чиновники не будують. Вони не будівельники! Вони не вміють будувати. А вони лише одне тільки вміють робити — збирати бабло з людей. Чим вони й займаються, використовуючи силові структури. Всю силу державного примусу, вони використовують проти громадян. Вони не використовують силу проти Путіна, чи проти іншої зовнішньої загрози. Вони цього робити не вміють. Їхні навички під це не заточені. А єдине що вони вміють робити – збирати податки, збори, акцизи, мита, вигадувати нові податки, тому що на чергових виборах були чергові обіцянки, а тепер потрібно збирати ще більше бабла.

І люди, які їх обирають, за допомогою отого фарсу, який зазвичай прийнято називати виборами, тобто ми, це ті лохи, яким не вистачає мізків зрозуміти, що нічого безкоштовного не існує в природі. Якщо вони обіцяють побудувати дороги, то все, що вони насправді зроблять, це більше зберуть бабла з людей, щоби віддати частину певному підряднику, за відкат. Тому що вони, як і всі соціалісти, займаються перерозподілом грошей, тобто сидять на потоках. Щоправда, частково, дійсно щось буде побудовано,
АЛЕ, побудовано буде так, і з такою якістю, як було побудовано оборонні споруди.
АЛЕ, державницький апарат постійно розростається, і його не так легко прогодувати.
АЛЕ, апетити в чиновників постійно зростають, і тому відсотки які вони збирають сидячи на потоках, також постійно збільшуються.

В Біблії є ще одна історія, яка необхідна нам для ілюстрації, та розуміння певного принципу. Історія про те, як суспільство народу ізраїльського захотіло собі царя. В якийсь історичний період, вони вирішили що їм це потрібно. І з цим запитом, вони звернулися до пророка Самуїла. Самуїл спитав їх: навіщо вам це? І ось тут (дуже уважно,) вони сказали 2 не просто ключові, а фундаментальні речі:
1-а — ми хочемо щоб він ходив перед нами, і
2-а — щоб він вів війни наші.
Я поясню, розшифрую, цей стародавні текст.

Пункт 1-й, означає, що вони хочуть щоби державницький апарат, який, неважливо, як би він не називався, чи то цар, чи то президент, чи то якийсь колегіальний орган, це не важливо. Важливо те, що тут відбувається приклад суспільного договору. Суспільство бажає, щоб в нього був хтось, хтоб говорив від імені суспільства, був би його виразником, представником. Тобто, фраза: “ходив перед нами”, означає – представництво, міжнародні відносини.

Пункт 2-й, означає що вони хочуть щоби він, “вів війни наші”. Тобто займався зовнішньою безпекою, і це армія, а також і внутрішньою безпекою, а це поліція.

Ось і все. Лише тільки 2 функції повинні бути покладені на державу, тобто на державницький апарат. Тому що в такому випадку, є тільки два безпосередніх учасника суспільного договору, це замовник — громадянське суспільство, і виконавець — державницький апарат, і між ними, немає ніякого посередника.

І тоді пророк Самуїл каже суспільству, ви ж розумієте, що в такому випадку, вам доведеться платити податки на утримання цього державного апарату, який потрібен буде царю, а також буде рекрутинг в армію. І суспільство на це погодилось, вони сказали окей, добре, нехай в нас буде хтось, хто буде цим займатись цілеспрямовано. В такому випадку, державницький апарат безпосередньо виконує певну функцію, яку суспільство йому доручає, та за яку суспільство йому сплачує податок.

Натомість в соціалістичній державі (якою насправді є Україна), чиновник роздає обіцянки так званих “безкоштовних” послуг, на обіцянках він отримує владу, а разом із нею, важелі силового впливу, використовуючи які, чиновник може успішно здійснювати вже не виконавчу, а посередницьку функцію. Тобто те, що називається, сидіти на потоках. Саме тому, чиновник ніколи не буде боротися з корупцією, бо він і корупція. Саме тому чиновник не вміє робити те, що насправді повинен, свою безпосередньо функцію – захист держави. Він і не хоче це робити, тому що він взагалі нічого не хоче робити. А тільки збирати гроші.

Так само, як було в стародавні часи в Ізраїлі, у нас в Україні виникло громадянське суспільство на Майдані. І в якийсь період, суспільство зрозуміло, що йому потрібен хтось, хто буде говорити від його імені. Що потрібне представництво. І безпекове питання теж стояло тоді гостро, почалось вторгнення на Донбасі. Але, як всі пам’ятають, що щось пішло тоді не так, бо вибрали Порошенка, а з ним повернулися всі чиновники всіх часів, і далі Україна знову встала в ті наїжджені рейки, і все що було при Януковичі, почало повертатися. Та й навіть ще гірше все стало, особливо при Зеленському. Бо при Зеленьському, чиновник краде, як перед смертю, вже не вагаючись нічого.

А хто ж захистив державу? В той момент коли відбулося повномасштабне вторгнення в 22-у році, всі чиновники раптом кудись зникли. Вони просто тупо збігли. Залишилася їх мізерна частина, в тому числі наш герой, Володимир Боневтік. Українське громадянське суспільство, не надіючись на державу, саме піднялось на захист своєї землі і люди відбили першу, найстрашнішу навалу. І от тоді, коли народ проявив героїзм, от тоді й була справжня підтримка Заходу.

А після цього, підступна тварина під назвою “чиновник”, інстинктивно відчувши, що загроза пройшла, почала повертатися, щоби знов займатися тим, на що вони тільки здатні – пити кров, та паразитувати, за рахунок тих, хто замість них пішов для них же забеспечувати безпеку від зовнішньої загрози. От як би вони там і залишились, куди втікли, було б Україні щастя. Але ж ні, самі вони не підуть.

Якщо Україна, громадянське суспільство, не зробить те, що зараз вже робить Хавʼєр Мілей в Аргентині, ми не виживемо як держава. Чиновник чиновнику друг, товариш, і брат. Чиновнику байдуже, на суверенітет, національні інтереси. Денацифікація? Ой! “Какая разніца”. Та будь ласка! Чиновник, як збирав бабло при Порошенку, так збира і при Зеленському, і йому все одно що Путін прийде, він і при Путіні продовжить займатися тим же.

Отже, до висновків, що ж саме потрібно робити. Україні життєво необхідно позбутися 80-ти відсотків дежравного апарату. Його потрібно просто знищити. Відмінити. Люструвати. І одразу знайдуться гроші, на два мільйони дронів. Одразу запрацює ракетна програма, котру Зеленський зупинив ще в 19-му році, при томущо у 18-му, Нептуни й Сапсани вже були готові до масового виробництва, пройшовши всі випробування.

Карма таки працює. Нікуди не дінешся. Біда лише тільки в тому, що ціна в цього – життя сотен тисяч українців. Чиновник все одно ніколи не зачешиться, і український “мужик”, доки грім не гряне, теж. Але ж він грянув, і Бог, та Всесвіт, нам не залишає ніякого вибору. Фронти прориваються, бо допомоги у вигляді збої все менше, скільки не продовжуй скиглити і постити в соцмережах жалібні фото вбитих терористами жертв.

30-го вересня добігає кінця дія президентських повноважень по пакету на так звані 61 мільярд, з якого доречі і так було реально передано у вигляді зброї всього лише 1,8 мільярди. Грошей все менше, та скоро вони скінчаться зовсім. Америка кинула Афганістан, кинула Вʼєтнам, зараз кидає Ізраїль, і чому хтось вирішив, що з Україною буде не так? І коли гроші скінчаться зовсім, то й в суспільства не залишиться вибору, окрім як вирізати цю ракову пухлину, номенклатурний клас чиновників, бо в нас немає, а насправді й ніколи не було, ресурсів, на прогодування цього трутня. І це, питання життя і смерті.