Теологічні Замітки Філософуючого

Чи не помилився Ісус коли сказав: не противтеся злому? Деякі обставини в моєму житті та в навколишніх історичних подіях змушують сильно замислитися над цими словами. І навіть більше того, я би сказав, вони змушують мене нервувати. Для початку звісно варто було би навести першоджерело, повну цитату того що ж сказав Ісус:

Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я вам кажу: Не противтеся злому. Навпаки, коли хтось ударить тебе в праву щоку, підстав йому й другу. І коли хтось хоче з тобою судитися й взяти твою сорочку, віддай йому й плащ. А коли хто силуватиме тебе йти з ним одну милю, іди з ним дві. Дай тому, хто в тебе просить, і не відвертайся від того, хто хоче позичити в тебе.

Коли я замислився, згадавши ці слова, то поперше ж відкрив текст, перечитав, і почав дивитися коментарі та паралельні місця Біблії і не дуже був здивований тим що думку подібну до тої що казав Ісус, я знайшов в Старому Завіті, прямо поряд з "око за око". А там було написано що "якщо в твого ворога впаде осел, допоможи йому підняти його". Тобто чогось ну вже прям такого революційного в словах Ісуса про любов до ворогів я не знахожу і багато в чому те чому вчив Ісус перегукується з заповідями Старого (як його називають християни) Завіту, так само й в тому що стосується "підстав другу щоку", в Повторенні Закону написано "Мені помста, я відплачу, каже Госопдь". А в тому що стосується безпосередньо слів "око за око", насправді немає нічого поганого, а навпаки. Ці заповіді кажуть про співрозмірність покарання й злочину, що неможна за законом, щоб розмір стягуваної санкції перевищував розмір завданої шкоди.

Лев Толстой брав за основу слова Ісуса: "Не противтеся злому" і трактував їх абсолютно буквально. На його думку, якщо ти відповідаєш на зло насильством (ударом, примусом, війною, законом), ти сам стаєш частиною зла, і цей ланцюг насильства ніколи не розірветься. Тому справжній шлях – це активне духовне непротивлення, яке виражається в любові, прощенні та повному відкиданні будь-якої помсти чи примусу. Якщо тебе ображають чи нападають, ти маєш прийняти це, але не відповідати тим самим. Це не пасивність, а свідоме, моральне рішення розірвати коло насильства. Саме тому Толстой виступав проти держави, бо вважав її головним інструментом насильства (через армію, поліцію, суди). Він закликав людей жити за законом любові, починаючи зміни з себе, а не чекаючи їх від зовнішніх інституцій.

Ці думки Толстого виглядають достатньо логічно, але де та міра до якої я мушу не противитись злому? Чи повинен я не противитись будь якому злому, будь якому примусу? От наприклад, якщо змусять тебе пройти мобілізацію, відправитись на війну, воювати і віддати не другу рубашку, а життя своє, одне єдине, бо другого в тебе немає. Хоча охочих до того щоби ти віддав й не одне а більше своїх життів, якщо б вони в тебе були, більше ніж достатньо. Забрали би все скільки в тебе є і все було б мало. А давайте ще додамо, що наприклад мобілізують тебе в фашистській Германії, воювати за Гітлера, або в радянському Союзі, воювати за Сталіна, що тоді, не противитись примусу?

Або кажуть тобі: ми пропонуємо тобі щасливе життя та радісну працю в таборі щастя, щоби ти з іншими щасливчиками радісно працював на благо Германського народу. Як, ти не хочеш блага германському народу? Ну добе, тоді ми просто надамо тобі право радісно померти в газовій камері, це ж твій щасливий добровільний вибір.

Або якщо примусять тебе зпікти торта для гей пари, ти будеш відмовлятися чи зпечеш два? Чи може відмовишся? А якщо тоді стануть відбирати в тебе твій бізнес за те що відмовився, що що потрібно робити відпоідно до слів Ісуса? Відбирають в тебе бізнес віддай й хату? Я не думаю що твоя дружина та твої діти зрадіють від такого тлумачення слів Ісуса. Чи може зі словами Ісуса щось не так?

І це ще далеко не все що може бути. Тому що ті хто люблять домінування та примус, не тільки не знають міри, вони ще й мають особливу пристрасть до того щоби примушувати людей чистих, робити щось брудне, щоби забруднити їх, змусти тебе зробити якийсь гріх, стати співучасником чогось гріховного. І найпоширеніший і очевидний приклад тут можна навести, це те як примушують християн ставати співучасниками гріховного образу життя збоченців, змушуючи визнавати їх спосіб життя, легітимізувати їх через християнське вінчання одностатевого "шлюбу".

І я зараз пишу не про ці шлюби, а просто навожу приклади для ілюстрації принципа, що ті хто люблять владу, примус, домінування, (або просто лінивий, та просто хоче щоби хтось працював замість нього, бажано за менші гроші, а ще краще, безкоштовно) вони поперше, не знають межі, а подруге, якщо змушують до чогось, то до чогось такого, до чого прагнуть саме вони, тобто до гріховного.

Отже, що ж тут можна казати, чи не помилився тут Ісус, чи це я чогось не розумію? Одне я усвідомив точно, коли за це замислився, що сам Ісус, виконав кожне слово яке сказав. І це точно! Коли Його били по щоках, він підставив іншу. Факт. Коли Його примусили нести, Він ніс хреста Свого. І одяг Свій Він віддав. Таким чином, по кожному пункту, з усього що Він сказав, він в точності виконав, і Йому дорікати в цьому нема за що. Але "мир через силу", так не побудувати. Якщо не так, то як?